|
Список кріпацьких пісень:
· 1
· 2
·
Глибокою реалістичністю у змалюванні нестерпного становища поневоленого селянства відзначаються кріпацькі пісні. Тяжка панщина, знущання поміщика і його посіпак, безправність і зубожіння кріпаків, протест проти поневолення - основні теми цих пісень, пройнятих класовою непримиренністю і ненавистю до гнобителів. У них з такою нещадністю викривалося кріпацтво, що сам собою напрошувався висновок про необхідність його знищення.
Простими й економними художніми засобами змальовуються картини, що вражають своєю страшною правдою. Характерні для поетики козацьких та чумацьких пісень розгорнуті метафори, образна символіка, щедрі зіставлення відступають у кріпацьких піснях перед конкретним, точним відтворенням реальних життєвих фактів. Ось звичайний, ніби протокольний перелік панських робіт, що їх треба відбути, а як виразно він дає відчути безпросвітність життя кріпаків:
Женуть батька в степ косити,
Сина молотити,
Третю дочку-паняночку -
Тютюну садити,
А невістку з свекрухою
У лан жита жати.
У кріпацьких піснях початку XVIII ст. відобразилось посилення феодального гніту. Поміщики відбирали у селян навіть неділю - святковий день, працювати в який вважалося за гріх. Так з’являється образ панщини в неділю:
Ой у неділю ранесенько до церкви дзвони дзвонять,
А нашого вельможного пана десятчики на панщину гонять.
Майже в кожній пісні говориться про підневільність, безправ’я кріпаків, приниження їхньої людської гідності, про знущання: "з нагаями на панщину гонять", пан чи його прислужник "канчук розпускає", "нагайку виймає", "дав нагаїв сорок", "б’є києм", "кладуть бити" і т. д.
Контрастним зіставленням панських розкошів і зубожіння та бідування селян викривається паразитизм кріпосників. У пана-нероби "білії онучі", у його дочок і жінки дорогі прикраси й убори, а кріпаки ходять "голі, без сорочки", "мало не безштанні", у них "нема в хаті й кішки". Народ дав чітке визначення панщини одним словом: панщина-даремщина.
Представники панівного класу боялися революційної сили таких пісень, переслідували їх виконавців. Лірник, від якого у 1815 р. була записана пісня "Ой у неділю ранесенько до церкви дзвони дзвонять" (а надрукована була тільки в 1879 р.), казав збирачеві: "Божому чоловікові добре за сю пісню досталось: знав і я, і голова моя, і спина моя".
Є пісні (їх збереглося небагато) про роботу на панських ґуральнях, цукроварнях, смолокурнях. Життя робітників-кріпаків таке ж гірке, як і селян: майданники (смолокури) "ходять без сорочки", гуральмани - "голі й босі", наглядач хапає "за чуприну".
Протест проти кріпосництва виявлявся у різних формах, зокрема у втечі на Запорожжя, на вільні південні степи, в Бессарабію. Оспівав народ і збройні виступи проти поневолювачів. Крім історичних пісень на цю тему (про Довбуша, Кармалюка, повстання в селі Турбаях тощо), є й пісні про безіменних народних героїв - опришків, левенців, гайдамак, що були захисниками трудящих, борцями за соціальну справедливість. Заклично звучали слова пісні "Крейсамт з панами тримає", записаної в 60-х роках вісімнадцятого століття: "Хапайте се до сокири, остріть коси, остріть вила..."
Своєрідно відобразилося в піснях скасування кріпацтва. Як випливає з їхнього змісту, виникали вони невдовзі після реформи, коли селянин ще наївно вірив, що позбудеться визиску і гніту. Реалістичні викривальні картини панщини поєднуються в них з уявними, що втілюють віковічну мрію селянина побачити пана в становищі мужика ("озути пана в постоли"). Саркастично змальовується безпорадність панів, які, опинившись без кріпаків, змушені самі працювати, заробляти на хліб: пані пішла "снопики в’язати" і погубила черевички, паничі носять снопи, пан косить, пани плачуть за панщиною, уклінно благають людей іти до них жати... Народна фантазія невичерпна у вислові зневаги до ненависних панів.
Опитування - Найкраща українська народна пісня
|