СОБІТКОВІ ПІСНІ

Список собіткових пісень:  · 1 · 2 · 3 ·

Дуже шанованим було на Лемківщині лiтне свято "Собітка", що припадало на ніч перед християнським святом Різдва Івана Хрестителя. В народi эбереглася давня назва свята iвана Купала. купальської ночi молодь повсюдно палила великі вогнища, звані собітками на честь давньослов'янського божества вогню, блискавки i грому Перуна. Назва собітка напевно походить вiд назви гори Сабат в Нiмеччинi, на якiй в давнину палили жертовні вогні. Сiльська молодь цілу ніч бавилася бiля вогнища, затіваючи рiзнi iгри, співаючи, танцюючи. Існувало повiр'я, що в Купальську ніч цвіте папороть i хто знайде цю квітку стане дуже багатим, бо знайде сховані скарби. Також вiрили, що в Купальську ніч сходяться на зборища рiзнi відьми, чарiвниці (босорки).

Свято "Собітку" завжди пишно обходили народні месники-збiйники. В далеких лісах вони палили великі вогнища -"собітки", цілу ніч співали, виконували збiйницькi танці, придумували рiзнi забави. Нерідко замість собiтки підпалювали фiльварок найбiльш ненависного поміщика. На Лемкiвщинi свято "Собітки" збереглося до Другої світової вiйни i виселення лемків з рiдних земель.

КУПАЙЛО (КУПАЛБОГ, СОБІТКА)

Суть. Купалбог в Поконі Рода Всевишнього суть літній прояв Діда нашого - Дажбога Трисвітлого. Це свято припадає на день літнього сонцевороту, тому символізує народження літнього сонця - Купала, і тим самим завершує панування весняного сонця - Ярила. В цей час небесне світило перебуває у куполі - найвищій небесній точці, тому дні тоді найдовші, а ночі - найкоротші. Рослинний і тваринний світ отримує найбільше тепла і світла, визрівають зерна і плоди. Купала називають Богом плодючості і зображають з відповідними ознаками, що символізують чоловічий початок та запліднюючу силу.

Головні персонажі свята - Купала та Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. Ці дві дійові особи обираються, відповідно, хлопцями й дівчатами або виготовляються як опудала. Поєднання чоловічої і жіночої стихій породжує життя, яке на святі символізує гілка верби - Купайлиця.

Свято починається ввечері, напередодні Купала. Основним стрижнем, довкола якого відбуваються дійства, є купальський вогонь, який символізує сонце-зародок у материнській утробі. Він має горіти цілу ніч - від заходу Сонця-Ярила до лона Матері-Землі (смерті) до сходу (народження) Купала. Перед запаленням вогнища чотири чоловіки зі смолоскипами стають квадратом навколо хмизу, що позначає чотири сонця (чотири пори року). Потім всі сходяться до хмизу і запалюють вогнище, що символізує "сонячне сплетіння".

У надвечір'я дівчата гадають на судженого - кидають у воду свої вінки, а хлопці повинні їх дістати. Вінок - це символ щастя та одруження. Чий вінок хлопець дістане, того й дівчина повинна поцілувати і мусить бути з ним у парі на це свято (як правило, вибір зарання узгоджують).

Якщо дівчата примушують хлопців (вогонь) зайти за вінком у свою стихію (воду), то після запалення вогню при заході сонця хлопці перестрибують через вогонь спочатку самі, показуючи свою спритність, а потім, як стихне полум'я, у парі з тими дівчатами, вінки яких дістали. Кожен вважає за честь очиститися вогнем, тричі перестрибнувши через багаття. Існують прикмети пов'язані з цим: якщо парубок найвище стрибнув - буде гарний урожай у його родини, вскочить у полум'я - чекай біди. Коли ж вдало перестрибнуть багаття юнак з дівчиною - вони неодмінно одружаться і проживуть у злагоді все життя. Тому важливо знати, що не можна стрибати через Купальське вогнище будь із ким, а лише з судженим (судженою).

Хлопці спускають з гори вогняне колесо-сонце (символ літнього сонцевороту), або ж розкручують його на стовпі під загальне пожвавлення і радість.

Коли забави стихають, люди від вогнища запалюють свічки на заготовлених зарання кошиках-віночках і йдуть до річки, щоб пустити їх водою й ушанувати предків. Після цього всі сідають за святкову вечерю, віддаючи шану предкам і молячись за народження літнього сонця Купали.

Бажаючі йдуть у ліс шукати квітку папороті, як правило, парами. Хтось намагається знайти за її допомогою скарби, а хтось знаходить своє щастя - кохання.

Купальська ніч духовно єднає людину з природою, возвеличує побут, освячує почуття молодих сердець.

Ще вдосвіта люди йдуть вмитися джерелицею і набрати цілющої води у криницях, яка освячується Волхвом. Після дійств біля криниці всі підіймаються на пагорб, щоб зустріти сонце, вогнище вже більше не підтримують, воно само поступово гасне. На пагорбі проголошуються славні сонцю, подяки Дажбогу за життя і молитви за добрий урожай.

У Купальську ніч польові та лісові трави набирають виняткових чарівних властивостей, великої лікувальної сили. Здебільшого збиранням зілля займаються літні люди (бо у них є найбільша потреба в допомозі лікарських рослин). Збирати траву виходять дуже рано. До рослин при збиранні промовляють молитви.

Час проведення. День літнього сонцестояння.

Утвор для обряду. Для проведення Свята Волхв повинен мати: ріг для узвару, обрядовий Алатир на підставці, бубен чи дзвоник, калач.

Обрядодії повинні підготувати: смолоскипи та капище-Алатир (вісім малих вогнищ по колу та головне по центру).

ХІД ОБРЯДУ

1. Волхв бере бубен (дзвоник) в даряючи в нього йде посолонь, створює Коло Алатир, священне місце для обряду. При цьому обрядово тричі замовляє:

2. Волхв закликає до ватри чотирьох Обрядодіїв зі смолоскипами, які з чотирьох боків розпалюють вогнище. Волхв проказує славослів'я:

3. Розпаливши вогнище, перший Обрядодій промовляє:

Другий Обрядодій промовляє:

Третій Обрядодій промовляє:

Четвертий Обрядодій промовляє:

Чотири чоловіки символізують чотири лики Сонця-Дажбога, що сходяться на Купала. 4. Волхв завершує спільне славлення славослів'ям:

Поки Волхв промовляє славослів'я, обрядодії повинні підпалити вісім малих вогнищ довкола головного.

5. Волхв бере в руки ріг із сурицею та славословить:

Уся громада виконує Славу Зачину:

Потому Волхв, проливши третину у вогонь, додає решту у спільну чашу й пускає посолонь, аби кожен міг уславити Богів та причаститись священною сурою. Таким чином рід духовно з'єднується, аби продовжити велике дійство Купальської ночі.

6. Волхв виводить громаду з Капища-Алатиря та веде до ріки щоб розпочати молодіжні ігри та громадський обряд.

Дівчата прикрашають Купайлицю та ховають Морену від хлопців. Молоді чоловіки (не хлопці) вдягають Купала та прикрашають його чіткими чоловічими ознаками. Купайлиця тут символізує світове дерево, від якого потім кожен намагається взяти собі дарунок. Марена - то дух смерти, який перемагається новим ликом Дажбога - Купалом. Сам же Купала, у виді опудала, якого ще звуть Кострубом, символізує Вмираюче весняне сонце - Ярила, який стає Купалом.

Нарядивши Купайлицю, дівчата водять довкола неї хороводи та співають купальські пісні.

Непомітно до них підходять хлопці, і коли дівчата завершують співи вони разом намагаються зірвати з Купайлиці кожен найкращу гілку.

Потому дівчата водять хоровод довкола Марени та співають пісень:

Завершивши спів, дівчата намагаються захистити ляльку, хлопці викрадають Марену й несуть її у вогонь аби спалити, тим самим довершивши перемогу життя над смертю, бо Марена - то суть дух смерти. Окрім того, відбувається поєднання жіночої (Марена) та чоловічої (Вогонь) сутності. Молоді ж жінки викрадають Купала й несуть його до води, аби втопити - поєднати силу сонця (Купала) з силою води (Дани). Вкинувши Купала в ріку, жінки проказують голосіння:

7. Волхв закликає усю Громаду до обрядового вогнища, яке спеціально розпалюється біля берега водойми (ріки). Вноситься калач для громадської жертви. Разом зі своєю дружиною* (Волхвинею) Волхв посолонь обходить Коло так, аби кожен міг поклавши руки на калач, спрямувати свої молитви до Сварги. Калач слід нести на рушнику. Обійшовши усіх, Волхв та Волхвиня проказують славослів'я:

Коли Калач покладено у вогнище, Волхв закликає громаду покласти особисту жертву (це може бути зерно, квіти, гроші).

8. Волхв пояснює усім присутнім, що Купальська ніч - то священний час сотворення небесних шлюбів, обрання собі пари. Через вогнище можна стрибати лише із коханою дівчиною чи поодинці (тричі). Молоді дівчата йдуть до водойми (ріки), аби пустити по воді свій вінок. Хлопці та чоловіки повинні знати, що не можна хапати усі вінки підряд чи вінок закоханої в іншого дівчини. Се священний обряд лише для тих, хто закоханий чи шукає кохання, тому щодо вінка козак повинен узгодити своє право зарання, або ж робити те, знаючи напевно, що дівчина не буде проти. Співається пісня:

Старші чоловіки готують вогненне Колесо та обрядово котять його через священне багаття у водойму, тим самим завершуючи священнодійство шлюбу Сонця-Дажбога із Водою-Даною.

Волхв славословить:

Обряд завершено. Волхв закликає усіх на священну братчину.

Список собіткових пісень:  · 1 · 2 · 3 ·