|
Список собіткових пісень:
· 1
· 2
· 3
·
Дуже шанованим було на Лемківщині лiтне свято "Собітка", що припадало на ніч перед християнським святом Різдва Івана Хрестителя. В народi эбереглася давня назва свята iвана Купала. купальської ночi молодь повсюдно палила великі вогнища, звані собітками на честь давньослов'янського божества вогню, блискавки i грому Перуна. Назва собітка напевно походить вiд назви гори Сабат в Нiмеччинi, на якiй в давнину палили жертовні вогні. Сiльська молодь цілу ніч бавилася бiля вогнища, затіваючи рiзнi iгри, співаючи, танцюючи. Існувало повiр'я, що в Купальську ніч цвіте папороть i хто знайде цю квітку стане дуже багатим, бо знайде сховані скарби. Також вiрили, що в Купальську ніч сходяться на зборища рiзнi відьми, чарiвниці (босорки).
Свято "Собітку" завжди пишно обходили народні месники-збiйники. В далеких лісах вони палили великі вогнища -"собітки", цілу ніч співали, виконували збiйницькi танці, придумували рiзнi забави. Нерідко замість собiтки підпалювали фiльварок найбiльш ненависного поміщика. На Лемкiвщинi свято "Собітки" збереглося до Другої світової вiйни i виселення лемків з рiдних земель.
КУПАЙЛО (КУПАЛБОГ, СОБІТКА)
Суть. Купалбог в Поконі Рода Всевишнього суть літній прояв Діда нашого - Дажбога Трисвітлого. Це свято припадає на день літнього сонцевороту, тому символізує народження літнього сонця - Купала, і тим самим завершує панування весняного сонця - Ярила. В цей час небесне світило перебуває у куполі - найвищій небесній точці, тому дні тоді найдовші, а ночі - найкоротші. Рослинний і тваринний світ отримує найбільше тепла і світла, визрівають зерна і плоди. Купала називають Богом плодючості і зображають з відповідними ознаками, що символізують чоловічий початок та запліднюючу силу.
Головні персонажі свята - Купала та Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. Ці дві дійові особи обираються, відповідно, хлопцями й дівчатами або виготовляються як опудала. Поєднання чоловічої і жіночої стихій породжує життя, яке на святі символізує гілка верби - Купайлиця.
Свято починається ввечері, напередодні Купала. Основним стрижнем, довкола якого відбуваються дійства, є купальський вогонь, який символізує сонце-зародок у материнській утробі. Він має горіти цілу ніч - від заходу Сонця-Ярила до лона Матері-Землі (смерті) до сходу (народження) Купала. Перед запаленням вогнища чотири чоловіки зі смолоскипами стають квадратом навколо хмизу, що позначає чотири сонця (чотири пори року). Потім всі сходяться до хмизу і запалюють вогнище, що символізує "сонячне сплетіння".
У надвечір'я дівчата гадають на судженого - кидають у воду свої вінки, а хлопці повинні їх дістати. Вінок - це символ щастя та одруження. Чий вінок хлопець дістане, того й дівчина повинна поцілувати і мусить бути з ним у парі на це свято (як правило, вибір зарання узгоджують).
Якщо дівчата примушують хлопців (вогонь) зайти за вінком у свою стихію (воду), то після запалення вогню при заході сонця хлопці перестрибують через вогонь спочатку самі, показуючи свою спритність, а потім, як стихне полум'я, у парі з тими дівчатами, вінки яких дістали. Кожен вважає за честь очиститися вогнем, тричі перестрибнувши через багаття. Існують прикмети пов'язані з цим: якщо парубок найвище стрибнув - буде гарний урожай у його родини, вскочить у полум'я - чекай біди. Коли ж вдало перестрибнуть багаття юнак з дівчиною - вони неодмінно одружаться і проживуть у злагоді все життя. Тому важливо знати, що не можна стрибати через Купальське вогнище будь із ким, а лише з судженим (судженою).
Хлопці спускають з гори вогняне колесо-сонце (символ літнього сонцевороту), або ж розкручують його на стовпі під загальне пожвавлення і радість.
Коли забави стихають, люди від вогнища запалюють свічки на заготовлених зарання кошиках-віночках і йдуть до річки, щоб пустити їх водою й ушанувати предків. Після цього всі сідають за святкову вечерю, віддаючи шану предкам і молячись за народження літнього сонця Купали.
Бажаючі йдуть у ліс шукати квітку папороті, як правило, парами. Хтось намагається знайти за її допомогою скарби, а хтось знаходить своє щастя - кохання.
Купальська ніч духовно єднає людину з природою, возвеличує побут, освячує почуття молодих сердець.
Ще вдосвіта люди йдуть вмитися джерелицею і набрати цілющої води у криницях, яка освячується Волхвом. Після дійств біля криниці всі підіймаються на пагорб, щоб зустріти сонце, вогнище вже більше не підтримують, воно само поступово гасне. На пагорбі проголошуються славні сонцю, подяки Дажбогу за життя і молитви за добрий урожай.
У Купальську ніч польові та лісові трави набирають виняткових чарівних властивостей, великої лікувальної сили. Здебільшого збиранням зілля займаються літні люди (бо у них є найбільша потреба в допомозі лікарських рослин). Збирати траву виходять дуже рано. До рослин при збиранні промовляють молитви.
Час проведення. День літнього сонцестояння.
Утвор для обряду. Для проведення Свята Волхв повинен мати: ріг для узвару, обрядовий Алатир на підставці, бубен чи дзвоник, калач.
Обрядодії повинні підготувати: смолоскипи та капище-Алатир (вісім малих вогнищ по колу та головне по центру).
ХІД ОБРЯДУ
1. Волхв бере бубен (дзвоник) в даряючи в нього йде посолонь, створює Коло Алатир, священне місце для обряду. При цьому обрядово тричі замовляє:
|
Кличу Силу Рода Всевишнього,
Богів Рідних собі у допомогу, на поміч добру!
Прийдіть, Предки Святі, душі захистіть від нечесті всякої,
як Сонце встає - ніч відступає, так зле, недобре
нас не бачить і не чує, стороною минає!
|
2. Волхв закликає до ватри чотирьох Обрядодіїв зі смолоскипами, які з чотирьох боків розпалюють вогнище. Волхв проказує славослів'я:
|
Славимо Огнебога-Семаргла,
Який гризе дерево і солому
І вогнехурделицю розвіває
Вранці, вдень і ввечері.
А вогонь роздмухаємо,
Щоб горіло!
|
3. Розпаливши вогнище, перший Обрядодій промовляє:
|
А вже чуємо, як вісники на конях скачуть до заходу Сонця,
Аби управити його човен золотий до ночі,
Аби віз із волами сумирними провезти по степу синьому.
Там бо ляже сонце спати в ніч.
Тож почнемо свято наше.
|
Другий Обрядодій промовляє:
|
А вже бачимо, як Сварга Пречиста одчиняється,
То Коструб у Ирій вирушає, Ярило наш Ясний,
Яву на Купалбога полишаючи до Овсеня!
Тож земля наша уже важка, повна життя,
І се розродиться вона багатствами та хлібами многими!
|
Третій Обрядодій промовляє:
|
А вже чуємо як Купалбог вогні розпалює,
Се Він іде до дітей своїх аби землю уберегти!
Тож уславимо Предка нашого Трисвітлого,
Що править омовінням душ і тіл Роду Руського,
Най сила його пробуджує у нас снагу життєву!
|
Четвертий Обрядодій промовляє:
|
А вже бачимо, як Жива Матінка наливає силою своєю Природу,
Як луги наші квітнуть й буяють, як плоди зростають!
То велике диво Живоявлення,
Що його нам Дідо Сварог дарував,
Тож уславимо Богів наших во віки і віки!
|
Чотири чоловіки символізують чотири лики Сонця-Дажбога, що сходяться на Купала. 4. Волхв завершує спільне славлення славослів'ям:
|
Дажбоже наш Світлий!
Утримуєш у безодні Землю нашу,
Творячи життя та красу велику,
Даючи тепло та поживу дітям своїм.
Лине до нас любов Твоя, святістю і мудрістю Віри нашої.
Ласку твою чуючи,
Славу Тобі творимо від землі аж до Вирію.
Нехай летить вона птицею ясною,
Сповіщаючи усім Предкам руським,
Що шануємо та поклоняємось Сонцю Всевишньому,
Отцю кревному - Дажбогу нашому.
Слава Рідним Богам!
|
Поки Волхв промовляє славослів'я, обрядодії повинні підпалити вісім малих вогнищ довкола головного.
5. Волхв бере в руки ріг із сурицею та славословить:
|
Купалбоже наш Могутній!
Ось сур-суриця, що її Предки удіювали,
Се наша жертва Тобі, Боже Роду Рідного!
Прийми її від вдячних нащадків земних,
Нехай вона поєднає нас із Родом Небесним,
Богами й Богинями Руськими!
Нехай сура ця, очистить тіла та освітлить душі,
Дух най зміцнить!
Се бачимо, як Брама Иру одчинена
І Бог наш, яко сокіл летить до нас,
Стріньмо ж його піснями та славами многими,
Най почує від нащадків своїх,
Що суть ми Русини горді!
|
Уся громада виконує Славу Зачину:
|
Славим батька Рода,
Ми з його породи!
Боги і Богині - наші Берегині.
Меч в руці тримають,
Русь обороняють -
Православний край, Вкраїнський Звичай.
Відаю я Бога,-
Вишнього Сварога!
Лада наша мати, вчить Рід прославляти!
З Нави в Яву й Праву
Йде наша держава.
Те отці все знали, нам переказали.
Вірую, що Боги
Нас ведуть в дороги, -
Шляхом православним. Стали ми незламні.
Русь - то діти Слави,
В нас могутність Прави,
Мудрі ми і сильні у країні вільній.
Всі Роди єдині
В нашій Україні,
Ми слов'ян скликаєм, у ряди збираєм.
Перемога з нами -
Божими синами,
Про теє ми знаєм
Праву прославляєм! (останні три рядки двічі)
|
Потому Волхв, проливши третину у вогонь, додає решту у спільну чашу й пускає посолонь, аби кожен міг уславити Богів та причаститись священною сурою. Таким чином рід духовно з'єднується, аби продовжити велике дійство Купальської ночі.
6. Волхв виводить громаду з Капища-Алатиря та веде до ріки щоб розпочати молодіжні ігри та громадський обряд.
Дівчата прикрашають Купайлицю та ховають Морену від хлопців. Молоді чоловіки (не хлопці) вдягають Купала та прикрашають його чіткими чоловічими ознаками. Купайлиця тут символізує світове дерево, від якого потім кожен намагається взяти собі дарунок. Марена - то дух смерти, який перемагається новим ликом Дажбога - Купалом. Сам же Купала, у виді опудала, якого ще звуть Кострубом, символізує Вмираюче весняне сонце - Ярила, який стає Купалом.
Нарядивши Купайлицю, дівчата водять довкола неї хороводи та співають купальські пісні.
|
Ой на горі, на горі,
Там горіли вогні.
Тож не вогні горять,
То дівоньки ходять,
Білу лозу ложать.
Коли б же я знала,
Хто на неї ляже,
Постелила б йому
Шипшину під боки,
Каміння в головки.
Коли б же я знала,
Хто на неї ляже,
Постелила б йому
Перину під боки,
Подушку в головки.
|
Непомітно до них підходять хлопці, і коли дівчата завершують співи вони разом намагаються зірвати з Купайлиці кожен найкращу гілку.
Потому дівчата водять хоровод довкола Марени та співають пісень:
|
Кругом Мареноньки
ходили дівоньки.
Стороною дощик іде,
Cтороною та й на мою роженьку червону.
Ой на горі хвиля, при долині роса.
Стороною дощик іде,
Cтороною та й на мою роженьку червону.
Сьогодні Ярила,
а завтра Купала.
Стороною дощик іде,
Cтороною та й на мою роженьку червону.
Ой на горі хвиля, при долині роса.
Стороною дощик іде,
Cтороною та й на мою роженьку червону.
Ой на горі жито,
при долині просо.
Стороною дощик іде,
Cтороною та й на мою роженьку червону.
Ой на горі хвиля, при долині роса.
Стороною дощик іде,
Cтороною та й на мою роженьку червону.
|
Завершивши спів, дівчата намагаються захистити ляльку, хлопці викрадають Марену й несуть її у вогонь аби спалити, тим самим довершивши перемогу життя над смертю, бо Марена - то суть дух смерти. Окрім того, відбувається поєднання жіночої (Марена) та чоловічої (Вогонь) сутності. Молоді ж жінки викрадають Купала й несуть його до води, аби втопити - поєднати силу сонця (Купала) з силою води (Дани). Вкинувши Купала в ріку, жінки проказують голосіння:
|
Помер він, помер!
Не встане він більше!
Ой як же нам розлучатися з тобою?
Що за життя, коли нема тебе!
Підіймися хоч на часочок!
Та він не встане й не встане!
|
7. Волхв закликає усю Громаду до обрядового вогнища, яке спеціально розпалюється біля берега водойми (ріки). Вноситься калач для громадської жертви. Разом зі своєю дружиною* (Волхвинею) Волхв посолонь обходить Коло так, аби кожен міг поклавши руки на калач, спрямувати свої молитви до Сварги. Калач слід нести на рушнику. Обійшовши усіх, Волхв та Волхвиня проказують славослів'я:
|
Батьку наш Дажбоже, Сонце наше гоже!
Ти даєш нам могуть Світла і Правди.
Оберігай душі наші від кривди всякої,
Від наруги чорної і мороку навного,
Тобою захищені, силою Світла освячені,
З Богами нашими Рідними в єдину Правду Зливаємося!
Боже Дажбоже, славимо тебе як Праотця нашого
І душ наших оберіг вічний!
Прийми жертву цю хлібну,
Як дар від Роду нашого,
Нехай здійсниться усе сказане та бажане!
Слава Дажбогу і всім Богам Православним!
|
Коли Калач покладено у вогнище, Волхв закликає громаду покласти особисту жертву (це може бути зерно, квіти, гроші).
8. Волхв пояснює усім присутнім, що Купальська ніч - то священний час сотворення небесних шлюбів, обрання собі пари. Через вогнище можна стрибати лише із коханою дівчиною чи поодинці (тричі). Молоді дівчата йдуть до водойми (ріки), аби пустити по воді свій вінок. Хлопці та чоловіки повинні знати, що не можна хапати усі вінки підряд чи вінок закоханої в іншого дівчини. Се священний обряд лише для тих, хто закоханий чи шукає кохання, тому щодо вінка козак повинен узгодити своє право зарання, або ж робити те, знаючи напевно, що дівчина не буде проти. Співається пісня:
|
Чий же то віночок пливе по воді?
Ой Дана-Дана, поміж берегами по воді.
То моєй Яринки віночок пливе.
Ой Дана-Дана, у бистрій водиці віночок пливе.
Пливе по долині у траві зеленій.
Ой Дана-Дана, у траві зеленій віночок пливе.
Не потопай вінку, зелений барвінку.
Ой Дана-Дана, Купайло-Дана віночок пливе.
|
Старші чоловіки готують вогненне Колесо та обрядово котять його через священне багаття у водойму, тим самим завершуючи священнодійство шлюбу Сонця-Дажбога із Водою-Даною.
Волхв славословить:
|
Най поєднаються у священному шлюбі Боги наші,
Тим життя сотворивши, та світ продовжуючи.
Так і ми множмося у Родах своїх,
По Покону і Звичаю Руському!
|
Обряд завершено. Волхв закликає усіх на священну братчину.
Список собіткових пісень:
· 1
· 2
· 3
·
|