Стала дівка постіль слать,
Постіль стеле — хлистає,
А він її питає:
— А звідки міщанка?
— По імені Карп’янка.
— А звідки міщанин?
— По імені Карпів син.
Бодай попи пропали:
Сестру з братом звінчали.
— Ходім, сестро, в монастир.
Нехай нам бог простить,
Монастир каже: не прийму;
А бог каже: не прощу.
— Ходім, сестро, в темний ліс,
— Нехай же нас звір поїсть.
А ліс каже: не прийму;
А звір каже: вижену.
— Ходім, сестро, у море,
Потопимся обоє!
А море каже: не прийму;
А риба каже: викину.
— Ходім, сестро, горою,
Розсіємось по полю,
Розсіємось по полю
Шовковою травою.
Будуть люди зілля рвати,
Сестру з братом споминати:
Я зацвіту в жовтий цвіт,
Ти зацвітеш в синій цвіт,
— Буде слава на весь світ.