Іде господь дорогою,
Надибає дівку з водою,
Надибає дівку з водою:
— Дай-ко, дівко, води пити,
Злотні вуса покропити,
Злотні вуса покропити!
— Не дам пити, ба й не чиста,
Нападало з клена листя.
Іде господь дорогою,
Надибає дівку з водою: (Двічі)
— Дай-ко, дівко, води пити,
Злотні вуса покропити. (Двічі)
— Не дам пити, ба й не чиста,
Купалася в ній пречиста.
— Брешеш, дівко, вода чиста,
Вода чиста, ти — не чиста,
Сім-єсь хлопців породила,
Й одного-єсь не схрестила, (Двічі)
Та й усіх-єсь потопила.
Стала дівка се лєкати. (Двічі)
— Стій, дівко, не лєкайсє,
Йди до церкви, сповідайсє.
Лишень дівка приступила,
Їй сє земля розступила.
Стоїть камінь, ба й біленький,
На нім писар молоденький,
Пише, пише, розписує,
Душку з тілом розлучує.
Душка з тіла вилетіла,
В райські двері собі сіла,
З василечка кілле била,
Барвіночком городила,
Звоздичками застрожила. (Двічі)