Їхав Гітлер на візочку
Та й не оглядався,
Щоб вісь йому поламалась,
Він не сподівався.

«Фашистівська кобиляко,
Чого ж ти пристала?
Через тебе, Мусоліні,
Вісь мені пропала».

Сидить бідний Мусоліні
Та й думку думає,
Королеві віддав владу,
Сам Гітлера має.

«Ах ти, Гітлер, ти, чортятко,
Щоб ти провалився!
Через тебе я на старість
У дурні пошився».

У Лондоні ляхи мріють
З ними воювати,
Бо «од можа аж до можа»
Хочуть «Польску» мати.

«Ах ти, Юзик, Генрих, Франек,
Польська з мертвих стане —
Ми зробіми єще кедись
Огромне повстане».

Під Москвою сидить Сталін
Та й чогось надувся.
Певно тому, що пан Рузвельт
Задком повернувся!

«Ох горе мені з вами,
Мої комуністи,
Як не дасть нам Рузвельт хліба,
Що будемо їсти? ».

У Берліні бідний Гітлер
Почав помишляти,
Бо вже більше не прийдеться
Та й фюрерувати.

«Ой «шаде», що то буде,
Як то проживати?
Треба знову клоччя брати
Й стіни малювати».