Їхав козак на війноньку,
Сказав: «Прощай, дівчинонько,
Прощай дівчино, чорнобривонько,
Їду в чужу сторононьку.
Прощай дівчино, чорнобривонько,
Їду в чужу сторононьку.

Дай же, дівчино, хустину,
Може, я в бою загину,
Темної ночі накриють очі,
Легше в могилі спочину.
Темної ночі накриють очі,
Легше в могилі спочину».

Дала дівчина хустину,
Козак у бою загинув,
Темної ночі накрили (накривши) очі,
Легше в могилі спочинув.
Темної ночі накрили очі,
Легше в могилі спочинув.

Добрії люди насилу
Взяли хорошу (вродливу) дівчину.
Ген серед поля гнеться тополя
Та на козацьку могилу.
Ген серед поля гнеться тополя
Та на козацьку могилу.

Їхав козак на війноньку:
«Прощай.- сказав, — дівчинонько,
Прощай, миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужу сторононьку!

Дай же, дівчино, хустину,
Може, я в бою загину.
Темної ночі покриють очі,
Легше в могилі спочину!»

Дала дівчина хустину,
Козак у бою загинув,
Темної ночі покрили очі,
Вже він в могилі спочинув.

А злії люди насилу
Взяли нещасну дівчину,
А серед поля гнеться тополя
Та й на козацьку могилу!

Їхав козак на війноньку.
Прощав свою дівчиноньку:
— Прощай, миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужу сторононьку!

Дай же, дівчино, хустину.
Може, я в бою загину.
Темної ночі накриють очі —
Легше в могилі спочину.

Дала дівчина хустину,
Козак у бою загинув,
Темної ночі накрили очі —
Легше в могилі спочинув.

Їхав козак на війноньку,
Сказав: «Прощай, дівчинонько,
Прощай, миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужу сторононьку!

Дай же, дівчино, хустину,
Може в бою я загину.
Накриють очі темної ночі,
Легше в могилі спочину!»

Дала дівчина хустину,
Козак у бою загинув,
Ген, серед поля, гнеться тополя
Та й на козацьку могилу!