Їхав стрілець на війноньку,
Прощав свою дівчиноньку:
«Прощай, миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужую сторононьку».
«Прощай, миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужую сторононьку».

Дай ми, дівчино, хустину,
Може, я в бою загину,
Накриють очі темної ночі,
Легше в могилі спочину.
Накриють очі темної ночі,
Легше в могилі спочину.

Дала дівчина хустину,
Стрілець у бою загинув.
Накрили очі темної ночі,
Ще й висипали могилу.
Накрили очі темної ночі,
Ще й висипали могилу.

А злії люди насилу
Взяли нещасну дівчину...
Там серед поля гнеться тополя
Та й на стрілецьку могилу.
Там серед поля гнеться тополя
Та й на стрілецьку могилу.

Їхав стрілець на війноньку,
Прощав свою дівчиноньку,
Прощай, миленька чорнобривенька,
Я йду в чужу сторононьку.
Прощай, миленька чорнобривенька,
Я йду в чужу сторононьку.

Подай, дівчино, хустину,
Бо, як у бою загину,
Накриють очі темної ночі,
Легше в могилі спочину.
Накриють очі темної ночі,
Легше в могилі спочину.

Лихії люди на силу
Взяли нещасную милу, —
А серед поля гнеться тополя
Та й на стрілецьку могилу.
А серед поля гнеться тополя
Та й на стрілецьку могилу.