Їхала Хима
До Ярусалима
Рябою конякою,
Новою тарадайкою.
Тарадайка торкоче,
Кобила везти не хоче.
Сіла Хима та й плаче.
Прийшов Мусій,
На кобилу сів.
— Но, іті твою ма!
Набирайся ума.
Прийшов Стецько,
Став кобилу оглядати крепко:
— Кобило, моя ненько!
Став кобилу оглядати,
Став Химу розважати:
— Не плач, Химо-небого,
Не буде з твої кобили нічого.
З ребер буде корито,
Половою набито,
З голови — кадило,
А з хвоста — кропило,
З копит будуть гребінці,
Що чешуться паничі,
З ніг будуть нари,
А з пизди окуляри.