Українські народні пісні

А В МЕНЕ ПОЛЕ БЛИЗЬКО ДОРОГИ
Українська народна пісня

А в мене поле близько дороги,
Там оре плужок осьмеричкою,
А за ним ходить та наш Іван.
Приходить д’нему єго пан отець:
— Ой ори, синку, іздрібна нивку,
Посієм на ній яру пшеницю.
А вроди ж, боже, серебро-стебло,
Серебро-стебло, женцеві зерно.
Зберемо женців — хлопців-молодців,
А в’язальничок — файних дівочок.
Зберемо вози на три обози,
Завезем єго края Дуная,
Там скидаєм стіг, як на небі звізд,
Завершим єго сивим соколом,
Сив сокіл сидить, в Дунай ся дивить,
В Дунай ся дивить, з визов говорить:
— Ой визо, визо, славная рибо!
Де би нам бути з тобою укупі?
— Ой будемо ж ми в пана Івана,
В пана Івана та й на обіді.
— Ой тобов, визо, стрільби костити,
А мнов, соколом, стрільби перити.

Походження та примітки

А В МЕНЕ ПОЛЕ БЛИЗЬКО ДОРОГИ.

«Мета», Львів, 1863, ч. 2, стор. 167.

Джерело

  • Колядки та щедрівки. Зимова обрядова поезія трудового року. Київ. Наукова думка. 1965. Упорядники О. І. Дей (тексти), А. І. Гуменюк (мелодії). Відповідальний редактор М. Т. Рильський. 804 с.

Тематичні розділи

  • Парубок-плугатар
  • Колядки та щедрівки парубкові
  • Календарно-обрядові пісні