Українські народні пісні

А В НЕДІЛЮ РАНО, ЯК МИ ПОВСТАВАЛИ
Українська народна пісня

А в неділю рано,
Як ми повставали,
То нас молоденьких
В кайдани кували.
В кайдани кували,
В тюрму замикали,
За те, що ми в Белзцю
Панів виганяли...
Там у чистім полі
Береза стояла,
А на тій березі
Зозуля кувала.
Не була зозуля —
Тільки рідна мати,
Плакала-ридала, —
Сина не видати.
«Щоб ти знала, мамо,
Яка мені біда,
Ти би сь передала
Голубчиком хліба.
Голубчиком — хліба,
Голубкой — водиці,
Щоби сь знала, мамо,
Як тяжко в в’язниці.
Щоби сь знала, мамо,
Як тяжко в неволі, —
То би сь передала
Горобчиком солі.
На Великдень рано,
Як ви пиво пили,
То нас молоденьких
Нагайками били.
Нагайками били,
В тюрму замикали,
За те, що ми в Белзцю
Панів виганяли».

Походження та примітки

А В НЕДІЛЮ РАНО, ЯК МИ ПОВСТАВАЛИ.

Записано в 1939 р. у Львівській обл. Друкується за журн. «Народна творчість», № 1. 1940, стор. 167.

Пісня розповідає про одне з численних народних повстань 20—30-х років у Західній Україні.

В Белзцю панів виганяли — тепер с. Гончарівка, Золочівського району, Львівської обл; тут в 20-х роках відбувалися великі селянські повстання.

Джерело

Тематичні розділи

  • Історичні пісні
  • Визволення західноукраїнських земель і возз’єднання їх з Радянською Україною