Попід лісом йде підвода,
А на ній — червоний хрест,
А з підводи чути голос:
«Скоро буде вже кінець».
А з підводи чути голос:
«Скоро буде вже кінець».

Санітарка там сиділа
І на серцю ридала:
Її мужа розстріляли.
Серце кров’ю облила.
Її мужа розстріляли.
Серце кров’ю облила.

Один каже : «Напишіте
До рідної родини».
Другий каже : «Напишіте
До любої дівчини».
Другий каже : «Напишіте
До любої дівчини».

А я пишу, він диктує:
«Як ся маєш, дорога?
Я на фронті легко ранен,
Скоро вдома буду я.
Я на фронті легко ранен,
Скоро вдома буду я.

Одна рана — невеличка:
До коліна без ноги.
Друга рана — ледь замітна:
По плече нема руки.
Друга рана — ледь замітна:
По плече нема руки».

І, сказавши ції слова,
Обернувся до стіни...
Повернувши правой ручкой,
Душа вийшла із нього.
Повернувши правой ручкой,
Душа вийшла із нього.