А звідси гора, звідси другая,
Меже тими гороньками сходила зоря.

Я собі гадав, що зоря зійшла,
А то моя дівчинонька по воду ішла.

Дівчино моя, напій мі коня.
Не напою, бо ся бою, бо щем не твоя.

Як буду твоя, напою ти два
З мурованой керниченьки, з нового ведра.

А кінь воду п’є, копитами б’є,
Утікай же, моя мила, бо він тя заб’є.

Дівчино моя, сідай на коня,
Поїдемо в чисте поле до мого двора.

А в моїм дворі штири покої,
Ще й п’ятая світличенька для нас обоїх.