Українські народні пісні

А ми просо сіяли, сіяли

Просо (хоровод)

— А ми просо сіяли, сіяли,
Ой Див, Ладо, сіяли, сіяли.
— А ми просо витопчем, витопчем,
Ой Див, Ладо, витопчем, витопчем 1.
— Та як же ви витопчете, витопчете?
— А ми коні випустим, випустим.
— А ми коні злапаєм, злапаєм.
— Та чим же вам лапати, лапати?
— Ой шовковим неводом, неводом.
— А ми коні викупим, викупим.
— А за що вам викупляти, викупляти?
— А ми дамо сто срібних, сто срібних.
— Не возьмемо й тисячі, тисячі.
— А ми дамо дівчину, дівчину.
— А дівчину возьмемо, возьмемо,
Ой Див, Ладо, возьмемо, возьмемо.

Походження та примітки

1 «Ой Див, Ладо» з останніми словами рядка співається на протязі всієї гри.

ПРОСО.

Б — записав В. Гнатюк 1891 року у селі Коропці Бучацького повіту на Галичині. ««Матеріали до українсько-руської етнології», т. XII, Львів, 1909; т. XV, Львів, 1912; т. XVI, Львів, 1916; т. XVIII, Львів, 1918», XII, сторінка 17.

Джерело

Тематичні розділи

  • Веснянки та гаївки
  • Хороводи з іграми й танцями