Українські народні пісні

А У ПОЛІ ДВА ДУБОЧКИ
Українська народна пісня

А у полі два дубочки, третій зелененький,
Погибае на Вкраїні козак молоденький. (Двічі)

Погибае, погибає, либонь хоче вмерти.
«Ой ідіте, приведіте, дівчину до смерті!». (Двічі)

«Ой знати ж ти, козаченьку, не справді вмираєш,
Що ти собі перед смертю дівчину бажаєш!» (Двічі)

Умер, умер козаченько, та й лежить на лавці,
Хорошенько його вбрали в червоній китайці. (Двічі)

Хорошенько його вбрали в червоній китайці,
А ще краще поховають в зеленій муравці. (Двічі)

Умер, умер козаченько й козацькая мова,
А лишився кінь вороний і ясная зброя. (Двічі)

Ой зійшлися козаченьки, до одної хати,
Взяли раду козацькую: «Кому коня дати?» (Двічі)

«Сотникові коня дати, гетьманові — зброю,
Щоб позволив поховати козака з стрільбою. (Двічі)

Сотникові коня дати, гетьманові — зброю.
Щоб повезли, проводили козака до гробу». (Двічі)

Тешуть явір, тешуть явір, тешуть яворину,
Молодому козакові та й на домовину. (Двічі)

Тіло везуть, коня ведуть, кінь головку клонить,
Молодая дівчинонька білі ручки ломить. (Двічі)

«Ломи, ломи білі ручки й мізинного пальця,
Бо вже нема та й не буде козака-коханця». (Двічі)

Ой як взяли козаченька до гробу спускати,
Ой взяв за ним кониченько жалібненько ржати. (Двічі)

Українська народна пісня А У ПОЛІ ДВА ДУБОЧКИ — ноти
А У ПОЛІ ДВА ДУБОЧКИ — ноти — українська народна пісня

Походження та примітки

Записано в 1989 році від Якуніної Віри Іванівни 1927 року народження, Силиної Ольги Андріївни 1920 року народження, Виротченко Ганни Федосіївни 1925 року народження у селі Терсянка Вільнянського району.