Але панночко, все як квіточко,
Скажемо тобі та й новиночку.
Та й новиночку, все веселеньку,
Розвеселимо твою головку.
Ой як ми тобі заспіваємо,
Заспіваємо красну пісночку.
Ґречна панночко, на ім’я Анно,
Мочи-ко, синку, та й сорочечку,
У срібнім цебрі, в золот зільниці
А золи хусти в золот зільниці.
Красная панна та й на ім’я Анна
Запрягла коня та й в колясочку,
Узяла з собов золот зільничку,
Та й поїхала у край Дуная.
Там вона красно хусти випрала,
В коня в копиті їх викрутила,
В тура на розі їх висушила,
А на престолі їх витачила.
Ой ішов туда все ґречний панич,
Та й позавидів на ґречну панну,
Що вона красно біль убілила,
Більцу білила та й хусти прала.
Тогди сказала ґречная панна:
Ні на шо ти тут та й позавидів.
А вздриш ти мене у неділеньку,
Як я си вберу у неділеньку.
У неділеньку та й пораненько
Сонце сіяє, а панна встає,
А панна встає, личко вмиває,
Личко вмиває, господа молить.
Взяла сорочку на біле тільце,
Як біль, біленька, як лист, тоненька.
Поверх сорочки красну суконьку,
Поверх суконьки красні хустоньки,
На білі ніжки красні чобітки,
На білу шию злотні дудочки,
А на голові пав’яний вінчок.