Бідний чоловік, бідний, та не має звідки жити,
Продав своє імущество та й пішов служити. (Двічі)

Продав своє імущество й усі свої склади,
Продав свої усі склади — їде до Канади. (Двічі)

Ой їде він до Канади та й ступні рахує,
Де ’го нічка захопить, там переночує. (Двічі)

Як приїхав до Канади, став він, роздивився:
— Бідна ж моя головонька, в чужий край забився! (Двічі)

На добраніч усім на ніч, а ви, хлопці, чуйте:
— Ви, погані, йдіть додому, а файні — ночуйте. (Двічі)

Ви, погані, йдіть додому та лягайте спати,
А файні лишайтеся — щось буду казати. (Двічі)

Ой маю я миленького та за бушиною,
Ой чую я через люди, що туже за мною. (Двічі)

Ой банує, та й банує, та й переказує:
Нехай твоє біле личко ніхто не цюлює. (Двічі)

Ніхто ж його не цюлює, тілько твій товариш,
Казав же ти, мій миленький, що ся не забавиш. (Двічі)

Пішов же мій миленький в вівторок, в вівторок,
Здає ми ся, мій миленький, що вже неділь сорок. (Двічі)

— Ой не сорок, моя мила, не сорок, не сорок,
Тільки буде дві неділі в вівторок, в вівторок. (Двічі)

Ой, якби ти, жінко, знала, що в Канаді біда,
Ти би мені передала горобчиком хліба. (Двічі)

Ой, якби ти, жінко, знала, що в Канаді горе,
Ти би мені передала синичкою соли. (Двічі)

Синичкою соли, зозулькою води —
Аж тогди б ти, жінко, знала, що в Канаді горе. (Двічі)

Ой Канадо, Канадочко, яка ж ти зрадлива,
Не одну ти дівчиноньку з милим розлучила. (Двічі)