Бабусю, рідненька,
Ти всім помагаєш,
Яке в мене горе,
Ти, може, вгадаєш?
Яке в мене горе,
Ти, може, вгадаєш?

Як очі заплющу,
То так, моя ненько,
Де візьметься зразу
Козак молоденький.
Де візьметься зразу
Козак молоденький.

Жартує, пустує
Всю нічку зі мною,
Він голову схилить,
Обійме рукою.
Він голову схилить,
Обійме рукою.

І шепче на ушко:
Ганнусю, Ганнусю,
І так мені гарно,
Бабусю, бабусю!
І так мені гарно,
Бабусю, бабусю!

Воркує, щебече,
Немов соловейко,
І так мені любо.
Бабусю, рідненька!
І так мені любо.
Бабусю, рідненька!

Дай зілля, бабусю,
Та ще й опівночі,
То, може, козак той
Не лізтиме в очі.
То, може, козак той
Не лізтиме в очі.

Ні, серденько доню,
Цього не злічити,
Це врем’ячко твоє, —
Настав час любити.
Це врем’ячко твоє, —
Настав час любити.

Бабусю, рідненька,
Ти всім помагаєш,
Яке в мене горе,
Ти, може, вгадаєш.

Як нічка настане,
Ніяк не засну я,
А все ж як лягаю,
Молитву творю я.

Як нічка настане,
То й так, моя ненько,
Десь візьметься зразу
Козак молоденький.

Цілує, милує,
Сміється зі мною,
Головоньку схилить,
Обійме рукою.

Дай зілля, бабусю,
Нап’юся в півночі,
То, може, козак цей
Не лізтиме в очі.

— Ні, доню, не можу
Нічого зробити,
То врем’ячко, доню,
Настало любити.