Блудило блудців сімсот молодців
Та й приблудило до брата Івана:
— Брате Іване, виведи нас,
Виведи нас й а з сего ліса.
Й а з сего ліса й а з медобора,
Та дамо тобі великий дар.
Великий дар: дві-три селоньці.
Й а в першім селі — все люди старі,
Й а в другім селі — самі молоді,
Й а в третім селі — самі дівочки.
З-за старих людей добра порада,
А з-за молодих село огрядне,
А з-за дівочок село весело.

Блудило блудців сімсот молодців.
Приблудилися к темному лісі,
К темному лісі, к білому наметі.
А в тім наметі ґречний молодець Михайло,
— Ґречний молодче Михайло,
Виведи ти нас з темного лісу,
З темного лісу, з білого намету.
Ми ж тобі станем в великій пригоді.
Як ти будеш їхати із-за гір по дівку,
Із-за гір по дівку, по королівну,
Помостим мости із жовтої трості,
Погатим гатки з ярої м’ятки,
Поставим стовпи все золотії,
Почепим ковра все шовковії.
Як будеш їхати із-за гір з дівкою,
Із-за гір з дівкою, з королівною,
Зашумлять мости з жовтої трості,
Зашумлять гатки з ярої м’ятки,
Забринять стовпи все золотії,
Замають ковра все шовковії.
Вийшов батенько — діброва шумить,
Вийшла матінка — це мій син їде,
Це мій син їде, невістку везе.
— На ж тобі, ненько, невісточку в двір,
Невісточку в двір і щастячко в дім.
Научай її, як сама знаєш,
Щоб шовком шила — не покошлала,
Щоб гаптувала — не поламала.