Бо наш панойку коханий,
Под ним коничок й убраний,
Й убрали його дівочки
У золотії квіточки.

То й він по полю виїжджає,
До двору женчики збирає:
— До двору, женчики, до двору,
Годі вже гуляти по полю.

— Ой ми, наночку, не гуляли,
Густе житечко зжинали, (Двічі)
Дівочкам на віночок давали.

У чистому полі садочок,
Плели дідочки віночок,
Плівши віночок, заснули,
Приїхав панич, — не чули.

На воронім (сивому) конику вигукнув,
Три червінчики й викинув:
— Нате вам, дівойки, за вінок,
А вам, молодиці, на танок,

Ой ви-те, дівойки, співайте,
Ви-те, молодиці, гуляйте.