Бодай мому милейкому
Не пилося та й не їлося,
Завіз мене в чужий край,
Куди мені не хотілося.

В чужім краю, в чужім краю
Зовуть мене заволокою,
Кажуть мені річку плисти
Широкую та глибокую.

Широкую переплила,
На глибокій утопилася.
Бодай моя лиха доля
Та нікому не судилася.

За селом йду, пісню пію,
Ворожейки розлягаються,
Селом іду, гірко плачу,
Ворожейки навтіхаються.

Не тіштеся, ворожейки,
Лежить камінь край дорожейки —
Хоч січіте, хоч рубайте,
Мені, молодій, спокій дайте.