Бодай пану у дворі страшно,
Як нам в полі сонце зашло.
Сонце зашло — ми ще жнемо,
При місяці снопи носимо,
При зіроньках копрі кладемо,
Опівночі додому йдемо,
На світанні вечеряємо,
У день білий знову йдемо.
Бодай пана не сховали,
Щоб собаки розірвали,
Поховали при долині,
Щоб по йому вовки вили.
Бодай пана громи вбили,
Як ми ручки потомили.