Буковино моя мила, мій солодкий краю,
Як на тебе, сиротино, нишком поглядаю,
То заплачу жалібненько на чужій сторонці,
Бо тут в’яну і всихаю, як листок на сонці.

Рідне слово тут не чую, пустка тут усюди,
Тут не наші щиро рідні, а чужії люди.
Тут ні батька, ні родини, ні рідної хати,
Тяжко, Боже, на чужині свій вік вікувати.