Було літо, було літо, та й стала зима...
Насіяла чорнобривців — тепера нема.

А вже ж мої чорнобривці процвітають,
А вже ж мою русу косу розплітають.

— Чи ж я тобі, моя доню, не казала,
Чи твоєму та серденьку не сприяла:

Ой не ходи та до броду рано по воду
Та не слухай голубоньків, де два загудуть.

Та не слухай голубоньків, де два загудуть,
Та не бери подарочків, що дарма дають.

Тебе ж тії подарочки з розуму зведуть,
Од матінки до свекрухи приведуть.