Було літо, було літо, та й стала зима,
Як не було пригодоньки, гей, гей, та й досі нема.

Була ж йому пригодонька, з Криму ідучи,
В чистім полі край дороги, гей, гей, воли пасучи.

Занедужав чумаченько, заслаб та й лежить,
Жалується отаману, гей, гей, голова болить.

Скинув чумак сіру свитку, скинув ще й кожух,
А сам припав к сирій землі, гей, гей, віддав Богу дух.

Заревіли сірі воли, тіло везучи,
Заплакали чумаченьки, гей, гей, позаду йдучи.

Було літо, було літо, та й стала зима,
Як не було пригодоньки, гей, гей, та й досі нема.

Була ж йому пригодонька, з Криму ідучи,
В чистім полі край дороги, гей, гей, воли пасучи.

Занедужав чумаченько, заслаб та й лежить,
Жалується отаману, гей, гей, голова болить.

— Отамане, отамане, рідний батьку мій,
Бери воли, бери вози, гей, гей, та й додому їдь.

Скинув чумак сіру свиту, скинув ще й жупан:
— Воли ж мої круторогі, гей, гей, хто ж вам буде пан?

Скинув чумак сіру свиту, скинув ще й кожух,
А сам припав к сирій землі, гей, гей, віддав Богу дух.

Заревіли сірі воли, тіло везучи,
Заплакали чумаченьки, гей, гей, позаду йдучи.

А в неділю вранці-рано ударили в дзвін —
Це ж по тому чумаченьку, гей, гей, що ходив по сіль.