В Вінніпегу дороженька ковбочками вбита,
Ой мав же я великодні дуже сумні свєта.

А в неділю ранесенько дзвони задзвонили,
Заспівали: «Христос воскрес», — церкву обходили.

Я, сирота, гірко сплакав та й собі думаю:
— Ой Боже мій милостивий, як то в старім краю?!

Молодіж ся посходила, весело си грає,
А мені тут, молодому, серце сі вриває.

Коли б море не глибоке та й фалі не били,
Були би ми в своїм краю свєта обходили.

В Вінніпегу дороженька ковбочками вбита,
А мав же я Великодні дуже сумні свєта.

Коли море не глибоке та й фалі не били,
Були би-м си, рідні браття, на свєта сходили.

— Ти гадаєш, моя жінко, що я тут вже паном,
А то мороз сорок гратів, я вкрився кафтаном.

Ти гадаєш, моя жінко, що я тут паную,
А то мороз сорок гратів, я в гарі ночую.