В житті, може, колись
Ми зустрінемось знову,
Не дивися так приязно в очі,
Ми покінчили все, поховали любов,
І навік розійшлись опівночі.

Так прощай же, прощай,
Більш не згадуй мене,
Бо на фоні чудової ночі,
Та під спів солов’я, буде інша твоя,
Цілуватимеш іншої очі.

Так прощай же, прощай,
Більш не згадуй мене,
І коли зацвітуть верболози,
Замість слів про любов, на прощання тобі
Шлю я муки, прокляття і сльози.