В ЗАГОРОВІ, НА ГОРІ
Українська народна пісня
В Загорові, на горі,
У старім монастирі,
У неділю, рано-вранці,
Там молилися повстанці.
«Благослови, Божа Мати,
На ворогів міцно стати,
Боронити Україну
По лицарськи — до загину».
«Борітеся, мої діти,
Бідну землю бороніте,
За прикладом мого Сина
Встане з мертвих Україна».
В понеділок, на світанку,
В Загорові блищать танки,
Гудуть авта й літаки —
Облягають німаки.
«Друзі, алярм, гей вставайте,
Монастиря не давайте,
Бороніте Україну.
Здобудемо, або згинем!.
Стало дніти у вівторок —
Їх тисячі, а нас сорок...»
Налягають німаки —
Не даються козаки.
Той ранений вже вчетверте,
Одмагається від смерти:
«Зажди, смерте, хоч хвилину —
Ще зіб’ю з одну машину».
Той під розп’яттям конає
І на Христа поглядає:
«Ти за нас вмер, Божий Сину,
І ми гинем за Вкраїну».
Стало в середу смеркаться —
Залишилось вісімнадцять.
З полеглими попрощались...
Крізь ворожий стрій прорвались.
В Загорові на горі,
Спочивають лицарі,
Хрест високий в головах: *
«Полягло тут двадцять два».
Спіть спокійно, друзі милі,
У високій цій могилі...
Пімстимо смерть і руїну,
Здвигнем з мертвих Україну.
