Українські народні пісні

В ПОЛІ БИЛИНА, ВІТЕР НЕЮ ХИТАЄ
Українська народна пісня

В полі билина, вітер нею хитає,
Гей, гей, вітер нею хитає.

Чоловік жінки ся питає,
Гей, гей, чоловік жінки ся питає:

«Жінко ж моя молоденька, що будем робити,
Гей, гей, що будем робити?

Я хочу йти до Канади, а тебе лишити,
Гей, гей, а тебе лишити».

«Не йди, бійся бога, бо будеш бідити,
Гей, гей, бо будеш бідити,

Ту маєш дрібні діти, треба годувати,
Гей, гей, треба годувати.

А ти на чужині будеш бідувати,
Гей, гей, будеш бідувати!»

Весною у марті вітри ся звівають,
Гей, гей, вітри ся звівають,

Буковинські господарі в Канаду ся збирають,
Гей, гей, в Канаду ся збирають.

Як ми у Чернівцях білети купували,
Гей, гей, білети купували,

Жінки наші та й за нами ревно заплакали,
Гей, гей, ревно заплакали.

Як ми у Чернівцях в колію сідали,
Гей, гей, в колію сідали,

Жінки наші та й за нами руки заломали,
Гей, гей, руки заломали.

Ой коли-м приїхав до тої Канади,
Гей, гей, до тої Канади,

Не маю потіхи, не маю поради,
Гей, гей, не маю поради.

Канадо, Канадо, яка ж ти зрадлива!
Гей, гей, яка ж ти зрадлива!

Не одного-сь мужа з женов розлучила,
Гей, гей, з женов розлучила.

Розлучила мужа та й дрібненькі діти,
Гей, гей, та й дрібненькі діти,

Гірко ж мені в Канаді довго ту сидіти,
Гей, гей, в Канаді сидіти.

Ходжу по Канаді та й милі рахую,
Гей, гей, та й милі рахую,

Где мя ніч захопить, там я і ночую,
Гей, гей, там я і ночую.

Писав би я листи, та й вже й папір маю,
Гей, гей, та й вже й папір маю.

Пішов би-м на пошту — дороги не знаю,
Гей, гей, дороги не знаю.

Хоть знаю дорогу, то не знаю мови,
Гей, гей, то не знаю мови,

Бідний же я, бідний в канадійській недолі,
Гей, гей, в канадійській недолі.

Сяду коло стола та й стану думати,
Гей, гей, та й стану думати.

Буду до родини дрібний лист писати,
Гей, гей, дрібний лист писати.

Писав же я той лист півтори години,
Гей, гей, півтори години,

Заніс-єм на пошту до своєй родини,
Гей, гей, до своєй родини.

Піду я над море, над тихую воду,
Гей, гей, над тихую воду,

Буду я чекати на лист од свого роду,
Гей, гей, на лист од свого роду.

Не одна рибочка через море плила,
Гей, гей, через море плила,

Жодної-м не видів, щоб листи носила,
Гей, гей, щоб листи носила.

Походження та примітки

Буковинськії русько-народнії пісні. Собрав з уст народа в Заставнецькім повіті Партеній Руснак. Коломия, 1914., с. 48-51.