В понеділок раненько:
— Вставай, жінко, живенько,
Підем жито жати!

— Я до жита не піду,
Бо там в житі колос,
Я слабенька, немічненька,
Змінив ми ся голос.

У вівторок раненько:
— Вставай, жінко, живенько,
Підем пшеницю жати!

— До пшениці не піду,
Бо в пшениці куколець,
Я слабенька, немічненька,
Мене болить животець.

А в середу раненько:
— Вставай, жінко, живенько,
Підем ячмінь в’язати!

— До ячменю не піду,
Бо в ячмені востя,
Я слабенька, немічненька
Мене болить костя.

А в четвер раненько:
— Вставай, жінко, живенько,
Підем горох микати!

— До гороху не піду,
Бо в горосі стручки,
Я слабенька, немічненька,
Мене болять ручки.

А в суботу раненько:
— Вставай, жінко, живенько,
Підем овес жати!

— До вівса я не піду,
Овес ломоватий,
Я слабенька, немічненька,
А ти свиноватий.

А в неділю раненько:
— Вставай, жінко, живенько,
Підем погуляти!

— Дай ти, боже, здоров’ячко,
Всюди щастя мати.
Що ти сам встав й мене збудив,
Ходім погуляти.

Мене нічо не болить,
Здорова-м, як цвічок,
Коб музика йно заграв
А на цілий смичок.