Віє вітер, віє буйний,
Дуби нагинає,
Сидить козак на могилі
Та й вітра питає:
Сидить козак на могилі
Та й вітра питає:

«Скажи, вітре, скажи, буйний,
Де козацька доля?
Де фортуна, де надія,
Де слава і воля?
Де фортуна, де надія,
Де слава і воля?»

Йому вітер отвічає:
«Знаю, — каже, — знаю,
Твоя доля козацькая
В далекому краю.
Твоя доля козацькая
В далекому краю».

Віє вітер, віє буйний,
Дуби нагинає,
Сидить козак на могилі
Та й вітру питає:
Сидить козак на могилі
Та й вітру питає:

«Скажи, вітре, скажи, буйний,
Де козацька доля?
Де фортуна, де надія,
Де слава і воля?»
Де фортуна, де надія,
Де слава і воля?»

Йому вітер одвічає:
«Знаю, — каже, — знаю,
Твоя доля козацькая
В далекому краю.
Твоя доля козацькая
В далекому краю.

Лежить вона затоптана
Сірими волами».
Почув козак та й заплакав
Дрібними сльозами.
Почув козак та й заплакав
Дрібними сльозами.