Від Києва та до Миргорода,

Приспів:

Щедрий вечір!

Там лежали снігові намети,
А в тих наметах золотоє крісло,
На тому кріслі сидить пан Іван.
На правій руці голубая лента,
Тонкою тросткою підпирається,
Голубою лентою украшається,
Золотим яблучком підкидається.
Перед ним же його вірні слуги,
Його вірні слуги його вірно просять:
— Ой пане, пане, пане капітане!
Ой та пусти ж нас на мирову землю.
Ми ж тую землю коп’єм зоремо,
Коп’єм зоремо, пшениці насіємо,
Грабельками заволочимо,
Слізоньками та й примочимо.
Виберемо паню, паню-лимирянку,
Паню-лимирянку, Настю-панянку.
Тобі молодому та й на погуляння,
Отцю, неньці та й на посилання,
Отцю, неньці білу постіль слати,
Тобі молодому в головоньці ськати.