Відпустили селян на свободу
Дев’ятнадцятого февраля,
Тільки землі не дали народу —
Така милість дворян і царя!

Мужики без землі пропадають,
А дворяни ще й раді тому.
Що дешевше вони нанімають
Мужиків на роботу свою.

Корову податки забрали,
А коняку за борг пан забрав.
А яка без коня там робота...
А піп каже: «Це бог покарав».

Ну, та годі терпіть нам обиду,
Перед дворянами гнуться в дугу!
Розігнім ми могучую спину
І покажемо силу врагу!

На дворян, на собак цих багатих,
І на злого вампіра — царя!
Бий, рубай їх, злодіїв проклятих,
Нового життя тоді зійде зоря!