Вітер з гаєм розмовляє,
Шепче з осокою,
Пливе човен по Дунаю
Один за водою.
Пливе човен по Дунаю
Один за водою.

Пливе човен, води повен.
Ніхто не спиняє,
Може б спинив рибалонька,
Та його немає.
Може б спинив рибалонька,
Та його немає.

Гойдається сюди-туди,
Аж серденько мліє,
Без весельця пливе собі,
Куди вітер віє.
Без весельця пливе собі,
Куди вітер віє.

Виплив човен в синє море,
А воно заграло,
Погралися чорні хвилі —
І скіпок не стало.
Погралися чорні хвилі —
І скіпок не стало.

Недовгий час — як човнові
До синього моря, —
Сиротині на чужину,
А там і до горя.
Сиротині на чужину,
А там і до горя.

Пограються добрі люди,
Як холодні хвилі,
Поки схочуть, поки стане
В сердешного сили.
Поки схочуть, поки стане
В сердешного сили.

Потім собі подивляться,
Як сирота плаче,
Потім спитай: де сирота, —
Не чув і не бачив.
Потім спитай: де сирота, —
Не чув і не бачив.

Вітер з гаєм розмовляє,
Шепче з осокою.
Пливе човен по Дунаю
Один за водою.

Пливе човен, води повен —
Ніхто не спиняє;
Може б спинив рибаченько,
Та його немає.

Гойдається сюди-туди,
Аж серденько мліє,
Без весельця пливе собі,
Куди вітер віє.

Виплив човен в синє море,
А воно заграло.
Погралися сині хвилі —
І скіпок не стало.

Недовгий час, як човнові
До синього моря.
Сиротині ж на чужину,
А там — і до горя.

Пограються злії люди
Як холодні хвилі,
Поки схочуть, поки стане
В сердешного сили.

Потім собі подивляться,
Як сирота плаче;
Потім спитай: «Де сирота?»,
— «Не чув і не бачив».