Василь ґречний, пишний, гордий,
Проси собі свойого тата,
Свойого тата, свою мамочку!
Збирай собі ґречні бояре,
Іди собі в верхи по панну,
В верхи по панну, ще й по багату.
Клади й мости калинові,
Сідлай коні все вороні,
Клади й сідла крижевії,
А уздочки шовковії,
А стремена золотії.
В єго коня золота грива,
Золота грива землю покрила,
Золота грива, срібні копита,
Грає й конем Криворівнев.
Як він їде, мости дуднять,
Мости дуднять, ліси шумлять,
Винесли єму ба й кубок злота!
Ні подивився, ні ввеселився,
Не зліз із коня, не поклонився.
Грає й далі Криворівнев.
Винесли єму миску срібла —
Миска срібла й мисочка срібна.
Не подивився, не ввеселився,
Не зліз із коня, не поклонився.
Вивели єму ґречную панну,
Ґречну панну, молоду дівчину.
Ой подивився, ой поклонився.