Українські народні пісні

ВИДНО ХАТУ, ВИДНО Й ГРУШУ
Українська народна пісня

Видно хату, видно й грушу,
Десь мого жениха чорти взяли душу.
Видно хату, видно й сіни,
Десь мого жениха чорти насіли!
Ой був да нема, да поїхав до млина:
Бідна моя головонька — сама спати лягла.
Ой був да нема, да поїхав на річку:
Коли б його чорти взяли — одмінила б свічку.
Ой був да нема, да поїхав у ліс:
А я дома прошу Бога, щоб узяв його біс.

Походження та примітки

Видно хату, видно й грушу. БФ-1, арк. 134, № 99. (БФ-1 — рукописний збірник народних пісень, записаних Федором Бодянським (без заголовка), що зберігається у Велеснівському етнографічно-меморіальному музеї В. Гнатюка; од. зб. 250). До наших днів дійшов також і збірник народних пісень «Досвітні вогні» із записів Ф. Бодянського в копії В. Гнатюка, де на 121 аркуші під 99 номером наведена вищезазначена пісня. (ІМФЕ, ф. 28-3, од. зб. 580).

Подано за виданням: Українські народні пісні в записах Осипа та Федора Бодянських. — К. : Наукова думка, 1978. — 328 с. — С. 63.