Видно хату, видно й грушу,
Десь мого жениха чорти взяли душу.
Видно хату, видно й сіни,
Десь мого жениха чорти насіли!
Ой був да нема, да поїхав до млина:
Бідна моя головонька — сама спати лягла.
Ой був да нема, да поїхав на річку:
Коли б його чорти взяли — одмінила б свічку.
Ой був да нема, да поїхав у ліс:
А я дома прошу Бога, щоб узяв його біс.