Вийду на поле, гляну на море, —
Сама ж я бачу, що мені горе.
Сама ж я знаю, чого я плачу,
Що я милого нігди не бачу.

Кого я люблю, той за плечима,
Кого не знаю — перед очима.
Ой боже, боже, за що так мучиш?
Дав ся пізнати, — чому не злучиш?