Виряджала мати сина під Крути до бою,
Розчесала кучерики понад головою.(Двічі)

Іди, іди, мій синочку, в бою не здавайся,
Як побореш воріженьків, додому вертайся.(Двічі)

Іду, іду, моя мати, вчиню твою волю,
А ти ходи й проси Бога, щоб вернути з бою.(Двічі)

Ждала, ждала мати сина, під Крути ходила —
Пізнавала між мертвими найменшого сина.

А як знайшла між мертвими, головоньку сина
Положила на коліна та й заголосила: (Двічі)

«Люляй, люляй, мій синочку, то я твоя мати!
Сину любий... Божа мати... Вороже проклятий...» (Двічі)