Волі б мя, моя мати
На світ не родити,
Ніж я мала зайти в Босню
Та по ній блудити.

Тут і орли не літали
Бо не було чого.
Як то жажда бути паном,
Приводить до злого.

А чоловік жінці грозить
Зуби затискає
Жінка плаче, лементує,
Слізьми ся вмиває.

Діти мої дрібненькії
Що будем робити?
Не тра мені вже маєтку,
Годі далі журити.

Але діти-бідолахи
В нічим не гадають,
Пхають руки до міщатки
За хлібом шукають.