ВЧОРА БУЛО ЛІТО, ЛІТО, А НИНЬКИ ЗИМА
Українська народна пісня
Вчора було літо, літо, а ниньки зима.
Полюбила шмаровоза, та го дома нема.
А шмаровоз намастив віз, поїхав в дорогу,
А я бідна, молодейка, господарем в дому.
Ой був же, був йа в тім селі дячейко гулящий:
— Прийди, прийди на вечерю, будеш хлопець ладний.
Ой прийшов же той дячейко на ту вечеройку,
Надніс стокроть шмаровоза з корчми додомойку.
Ой не йшов же шмаровоз йа просто до хати,
Но пішов же межи коні йа дручка шукати!
Йа на жінку березовий та дуже тонейкий,
А на дячка грабовий, але бо грубейкий:
— Добрий вечір, моя мила, як же ми ся маєш,
А як мене нема дома, з ким же розмовляєш?
— Ой мій любий шмаровозе, той раз вибачай ти,
Перший раз єм запросила дячейка до хати.
— Вибачу ти, моя мила, вибачу, вибачу,
Засвіти-но ясно свічку, най я го зобачу.
Свічка горить, свічка горить, горить та палає,
А шмаровіз йа дячейка за лоб витягає.
— Не бий мене, шмаровозе, ніц тобі до того,
Я не зробив з твойов жінков йа нічого злого.