Гарні вечори на Україні,
А ще гарнішії днини...
Та й ходив хлопець в гарні вечори
До свої любої дівчини.
Та й ходив хлопець в гарні вечори
До свої любої дівчини.

Прийшов до неї, став під віконце,
А вона до нього вийшла,
Стали говорить, пташки щебечуть,
А ясна зіронька і зійшла.
Стали говорить, пташки щебечуть,
А ясна зіронька і зійшла.

Вже авто їде, сигнали свище,
Сам я не знаю по кого?
Штири солдати-енкаведисти, —
Певно, по мене молодого?
Штири солдати-енкаведисти, —
Певно, по мене молодого?

Вже авто стало, загуркотало,
Кують мене у кайдани.
А дівча плаче та й ручки ломить:
«Милий не верне ніколи».
А дівча плаче та й ручки ломить:
«Милий не верне ніколи».

Ой вийшла вона за воротонька
Та до милого сказала:
«Ой їдь же, милий, на Україну,
Буду на тебе я чекати».
«Ой їдь же, милий, на Україну,
Буду на тебе я чекати».

Минає рочок, минає другий,
Милий з неволі вертає,
Йде через села, та й через чужі,
З українцями ся витає.
Йде через села, та й через чужі,
З українцями ся витає.

З українцями, з українками,
З добрими людьми витає,
Стільки натерпів за Україну,
А України ще не має.
Стільки натерпів за Україну,
А України ще не має.