Гей же, да журба мене скрутила,
Да журба мене зсушила, да гей!

Гей же, за чужими волами ходячи
Да чужі вози мажучи, да гей!

Гей же, да нуте, воли, помалу,
Да витягайте із яру, да гей!

Гей же, ой крикнули журавлі,
Да ходячи по ріллі, да гей!

Гей же, да лучче рілля ранняя,
Аніж тая пізняя, да гей!

Гей же, що на ранній женці жнуть,
А на пізній скотом б’ють, да гей!

Гей же, ой крикнули молодці,
Да сидячи в корчомці, да гей!

Гей же, да лучче жінка першая,
Аніж тая другая, да гей!

Гей же, да що з першою дітей мав,
А з другою розігнав, да гей!

Гей же, да ідіть діти служити,
Ніж мачусі годити, да гей!

Гей же, да один пішов до попа,
Другий пішов до рандаря, да гей!

Гей же, да третій пішов до пана,
Щоб мачуха пропала, да гей!

Гей же, да ходить батько по валу,
Кличе дітей додому, да гей!

«Гей же, да ідіть, діти, додому,
Не буде вам розгону, да гей!»

«Гей же, да живи, тату, як бог дав,
Коли ти нас розігнав, да гей!

Гей же, да ми будемо служити,
За матір’ю тужити, да гей!»