Українські народні пісні

ГЕЙ, ГЕЙ, ГЕЙ! ТА ХТО ГОРЯ НЕ ЗНАЄ
Українська народна пісня

Гей, гей, гей! Та хто горя не знає,
Та нехай мене спитає, та гей!

Гей, гей, гей! Та виріс я в наймах, в неволі,
Та не знав ні щастя, ні долі, та гей!

Гей, гей, гей! Та по дорогах ходячи,
Та чужії воли пасучи, та гей!

Гей, гей, гей! Та чужії воли пасучи,
Та чужії вози мажучи, та гей!

Гей, гей, гей! Та воли ж мої недужі,
Та вивезіть мене з калюжі, та гей!

Гей, гей, гей! Та поставте ж мене на суші,
Коло шинкарочки Настусі, та гей!

Гей, гей, гей! Та шинкарочко Настусю,
Та дай меду-пива нап’юся, та гей!

Гей, гей, гей! Та дай вина-меду нап’юся
Та в жупан синій вряжуся, та гей!

Гей, гей, гей! Та дивуйтеся, вороги,
Що в чумака жупан дорогий, та гей!

Гей, гей, гей! Та залицяйтесь, дівчата,
Що сирота-чумак багатий, та гей!

Походження та примітки

ГЕЙ, ГЕЙ, ГЕЙ! ТА ХТО ГОРЯ НЕ ЗНАЄ.

Записано в 1924 р. від П. К. Саксаганського в Києві. Цю широковідому чумацько-наймитську пісню він вивчив ще в дитинстві. Пісня змальовує мрії чумака-наймита.

Джерело

Тематичні розділи

  • Історичні пісні
  • Боротьба проти соціального гніту і іноземних загарбників у другій половині XVII та у XVIII столітті