Гей, гук, мати, гук,
Де козаки йдуть,
Невеселая
Та й доріженька,
Куди вони йдуть.
Невеселая
Та й доріженька,
Куди вони йдуть.

Куди вони йдуть,
Там бори гудуть,
Поперед себе
Та вражих панків
Облавою пруть.
Поперед себе
Та вражих панків
Облавою пруть.

Гей, гук, мати, гук!
Усі пішли в Луг,
Ідуть та гудуть,
Мед-горілку п’ють,
Ой гук, мати, гук!
Ідуть та гудуть,
Мед-горілку п’ють,
Ой гук, мати, гук!

Вони ж вино п’ють,
Ой п’ють та гудуть,
А на них, на них,
На козаченьків,
Вороги ідуть.
А на них, на них,
На козаченьків,
Вороги ідуть.

Зібрались вони
Під рясні дуби,
Та й чекаючи
Та й отамана
На раду собі.
Та й чекаючи
Та й отамана
На раду собі.

Отаман іде,
Як голуб гуде,
А під білою
Та березою
Голову кладе.
А під білою
Та березою
Голову кладе.

«Отамане наш,
Не дбаєш за нас,
Ось і, бач, наше
Та товариство,
Як розгардіяш.
Ось і, бач, наше
Та товариство,
Як розгардіяш.

Чи не срам тобі
Покидати нас
І по застумах
Та цього лісу
Блукати без нас?
І по застумах
Та цього лісу
Блукати без нас?

Глянь, отамане,
Вже світ настає,
Ой уже й наше
Та товариство
Коней сідлає!
Ой уже й наше
Та товариство
Коней сідлає!»

«Ой помру ж я, помру,
Не зажив слави,
Бо нема мені
Та долі бути
Батьком над вами.
Бо нема мені
Та долі бути
Батьком над вами».