Годі стогнати, годі терпіти,
Годі панам догоджати,
Годі вже панськії ниви широкі
Грудями щиро орати!
Щиро орати, слізьми зливати,
Кров’ю та потом гноїти —
Нумо, селяне, правдонька встане,
Нумо себе боронити!
З віку до віку ми працювали,
Панство в розкошах купалось,
Лихо та злидні нас посідали,
Панство веселе гуляло!
Панство гуляло, їло, спивало
Працю гірку мужикову,
А за оренди в нас забирало
Свиту й останню корову.
З панської платні хліба не їсти,
Мусим щорік голодати,
А хоч узимку десь на заводах
Праці тієї шукати.
Степ наш широкий, ліс, батьківщина —
Все за панами пропало!
Годі терпіти, годі стогнати,
Далі снаги вже не стало!
Прапор червоний в повітрі має,
Всіх нас гукає повстати —
Годі на панство дурно робити,
Годі йому догоджати!
Нумо боротись, щоб на Вкраїні
Зникли пани з дукарями,
Щоб на широкім світі веселім
Люди зробились братами!