Українські народні пісні

ГОДІ, КОНЮ, В СТАЙНІ СПАТИ

(Пісня про Семена Палія)

Годі, коню, в стайні спати,
Пора ляхів налякати!
В луччім чині з кремня збита,
Гасне іскра з-під копита.
То Палій, то Палій!

Люлька в зубах зашкварчала,
Шабля в ножнах забренчала —
Шабля різанину чує,
Люлька пожари віщує.
То Палій, то Палій!

Де був город — попелище,
Де був замок — там кладбище;
Хто в пожару пана шкварить
І з пожару люльку палить?
То Палій, то Палій!

Хто в траві врівні з травою?
Хто в воді врівні з водою?
Хто у лісі врівень з лісом,
Перевертень в лісі бісом?
То Палій, то Палій!

Ще й не мріло, й не світало,
На Вкраїні ляхів як не бувалої
А в Палія на причілку
Крикнув півень: «Ку-ка-ріку!»
То Палій, то Палій!

Походження та примітки

ГОДІ, КОНЮ, В СТАЙНІ СПАТИ (Пісня про Семена Палія).

Записано в 1925 р. від селянки Неоніли Любінської, 65 років, з с. Жерденівка, Гайсинського району, Вінницької обл. З матеріалів Інституту МФЕ АН УРСР.

Палій — Семен Пилипович Палій (справжнє прізвище Гурко), фастівський полковник, досвідчений і хоробрий керівник селянських мас і козаків Правобережної України в боротьбі проти польських панів і татарсько-турецьких загарбників в 1680—1704 рр. На чолі з Семеном Палієм і полковниками Самусєм, Іскрою та Абазіним в 1702—1704 рр. повсталі маси звільнили від польської шляхти великі території, здобувши з боями Корсунь, Богуслав, Білу Церкву, Бердичів, Бар, Меджибіж, Немирів та інші міста. Все життя Палій боровся за тісний союз українського і російського народів.

Видатний військовий керівник, авторитетний серед козацтва, Палій відіграв велику роль у боротьбі проти шведських загарбників. Він очолював козацькі загони в боях російського війська проти шведів і зрадника Мазепи в червні 1709 р. під Полтавою. В народній поезії говориться, що Палій переслідував розгромлених під Полтавою шведів і Мазепу до кордонів Туреччини.

Джерело

Тематичні розділи

  • Історичні пісні
  • Боротьба проти соціального гніту і іноземних загарбників у другій половині XVII та у XVIII столітті