Українські народні пісні

ГОЙ В НЕДІЛЕЧКУ ТА Й ПОРАНОЧКУ
Українська народна пісня

Гой в неділечку та й пораночку
Та й заказано та й на війночку.
Хто сина має, най в військо дає,
А хто не має, то най наймає.
Гой мала вдова одного сина,
Одного мала та й в військо дала.
Як го давала, наповідала:
— Поперед війська не видавайся,
Позаді, синку, та й не лишайся,
Посередині завше тримайся.
А син неньки та й не послухав,
Та й не послухав, вперед поїхав,
Коником грає, мечем ввиває,
Мечем ввиває, турка рубає,
Турка рубає, з гармат стріляє.
Як вдарив з гармат в Цареград-город,
Й а всіх міщанів позалякали,
Во дворах віконця повилітали.
Вийшов до него сам цар турецький
Та виніс єму полумис злота.
Він на тото не подивився,
Не зняв шапочки, не поклонився.
— Чий же то синок та й войовничок?
Я ж би за него свою дочку дав.
— Гой твоя дочка не мені рівня,
Моя рівня в Польщі королівна.

Походження та примітки

ГОЙ В НЕ ДІЛЕЧКУ ТА Й ПОРАНОЧКУ.

Запис: А. Короткий 1911 рік в Бессарабській губ.

Відділ фондів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії Академії наук УРСР, фонд 29—3, одиниця зберігання 292, аркуш 9.

Джерело

  • Колядки та щедрівки. Зимова обрядова поезія трудового року. Київ. Наукова думка. 1965. Упорядники О. І. Дей (тексти), А. І. Гуменюк (мелодії). Відповідальний редактор М. Т. Рильський. 804 с.

Тематичні розділи

  • Молодець-воїн не слухає порад батьків і викликає захоплення в самого короля
  • Колядки та щедрівки парубкові
  • Календарно-обрядові пісні