Українські народні пісні

ГОМІН, ГОМІН, ГОМІН, ГОМІН ПО ДІБРОВІ
Українська народна пісня

Гомін, гомін, гомін,
Гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Мати сина виганяє:
Іди, сину, іди, сину,
Пріч од мене —
Нехай тебе орда візьме,
Нехай тебе орда візьме!
Мене, мати, мене, мати,
Орда знає —
В чистім полі об’їжджає,
В чистім полі об’їжджає.
Іди, сину, іди, сину,
Пріч од мене —
Нехай тебе ляхи візьмуть,
Нехай тебе ляхи візьмуть!
Мене, мати, мене, мати,
Ляхи знають —
Пивом-медом напувають,
Пивом-медом напувають.
Іди, сину, іди, сину,
Пріч од мене —
Нехай тебе турчин візьме,
Нехай тебе турчин візьме!
Мене, мати, мене, мати,
Турчин знає —
Сріблом-злотом наділяв,
Сріблом-злотом наділяє.
Іди, сину, іди, сину,
Пріч од мене —
Нехай тебе москаль візьме,
Нехай тебе москаль візьме!
Піду, мати! Піду, мати!
Москаль мене добре знає —
Давно уже підмовляє,
Давно мене підмовляє.
У москаля, у москаля
Добре жити:
Будем татар, турків бити,
Будем татар, турків бити!
Гомін, гомін, гомін,
Гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Мати сина призиває:
Вернись, синку, вернись, синку,
Додомоньку —
Змию тобі головоньку,
Змию тобі головоньку!
Мене, нене, мене, нене,
Змиють дощі,
А розчешуть густі терни,
А висушать буйні вітри!

Походження та примітки

ГОМІН, ГОМІН, ГОМІН, ГОМІН ПО ДІБРОВІ.

Записано в 40-х роках XIX ст. на Київщині. Друкується за зб. «Южнорусские песни», І, К., 1857, стор. 67—68 (Київщина).

Ця глибокопатріотична народна пісня передає віковічні прагнення українського народу до тісного і нерозривного єднання із своїм старшим братом — великим російським народом.

Джерело

Тематичні розділи

  • Історичні пісні
  • Боротьба проти іноземного поневолення та феодально-кріпосницького гніту в XV - першій половині XVII століття