На стрісі раз сиділи
Два сірі горобці,
Приятелі сердешні,
Приятелі-друзі.

І крильцями тріпочуть,
І дзюбками лопочуть
Приятелі сердешні,
Приятелі-друзі.

Аж тут нараз злетіла
З високого гнізда
І поміж ними сіла
Самичка молода.

І хвостиком тріпоче,
І дзюбчиком лопоче
Самичка-горобчичка,
Самичка молода.

— Приятелі сердешні,
Приятелі-друзі,
Обох я вас кохаю,
Сподобались мені.

Кого, сама не знаю,
З вас вибрати я маю?
Обох, обох кохаю,
Сподобались мені.

І стало дивне диво:
Приятелі оба
До крові покусались —
Пропала вся дружба.

А винна тут самичка,
Маленька горобчичка,
Самичка-горобчичка,
Самичка молода.

То ж, мабуть, це наука
Вам, молоді стрільці,
Затямте: не кохайтесь
Ніколи у одній.

Бо трапиться самичка,
Самичка молода,
Пропаде ваша щирість,
Пропаде вся дружба.