«Дівчино кохана, здорова була!
Чи вже ж ти на мене та й не забула?
Приїхав до тебе, хто тебе знає,
Чи твоє серденько мене кохає?»

«Козаче-соколе, чого питаєш,
Хіба ж ти та мене іще не знаєш?
Скоріше, козаче, в могилі буду,
Ніж тебе, серденько, та позабуду».

«Спасибі, дівчино, за добре слово,
А може, ти любиш кого другого?..
Коли правдива мовонька твоя,
Так будь же, серденько, навіки моя!»

«Ти добре то знаєш, що я сирота,
Не маю я срібла, не маю злота, —
Опріч любові, що к тобі маю,
Я всім убогая, — того не таю».

«Не треба мені злота, я сам придбаю,
А треба дівчини, що я кохаю!
Ходімо до церкви, зв’яжемо руки,
Нехай в нас не буде на серці муки!»