Дівчинойка по гриби ходила,
В зеленому гаю заблудила. (Двічі)

Приблудила під дуб зеленейкий —
Аж там стоїть козак молодейкий. (Двічі)

— Ой козаче, козаче-гультяю,
Виведь мене на доріжку з гаю,
Бо далебі дороги не знаю.

— Ой якби ти дороги не знала,
То б ти мене гультяєм не звала,
А обняла б та й поцілувала.

— Ліпше буду цілу ніч блудити,
А не дам ся з розуму зводити. (Двічі)

Ой у полі козак траву косить,
А дівчина дитину виносить: (Двічі)

— Ой на тобі, козаче, дитину,
Як не візьмеш, на межі покину. (Двічі)

— Дам я тобі половину овець,
Лиш не кажи, що я йому отець. (Двічі)

Дам я тобі корову й телятко,
Годуй, годуй малеє дитятко. (Двічі)

— Не хочу я твого статку брати,
Таки буду на тебе казати. (Двічі)

Ой у лісі козак листи пише,
Ніженькою дитину колише. (Двічі)

— Люляй, люляй, мій малий синочку,
Взяла мати остатню сорочку. (Двічі)

Люляй, люляй, ти, маленький враже,
За тобою вся худоба ляже! (Двічі)